Гармонійне поєднання розумового і фізичного розвитку, моральної
чистоти і естетичного ставлення до життя і мистецтва – необхідні умови
формування цілісної особистості. Досягненню цієї високої мети багато в
чому сприяє правильна організація музичного виховання дітей.
Естетичне виховання спрямоване на розвиток здібностей дошкільнят
сприймати, відчувати і розуміти прекрасне, помічати хороше і погане, творчо
самостійно діяти, долучаючись тим самим до різних видів художньої
діяльності.
Лисенко, Моцарт, Бетховен … Знамениті, відомі кожному імена. Хто
обрав їм шлях геніїв? Хто визначив славу музикантів-
композиторів? Природа? Батьки? Педагоги? Можливо, професійні якості
передаються з генами? Можливо, син ученого, подорослішавши, стане
вченим, а син письменника – письменником? Можна нерідко чути: «Мабуть,
моя дитина пішла в батька, у нього зовсім немає музичного слуху». Досить
поширена формула визначення причини відсутності здібностей сина чи
дочки.
Однак все в дійсності дещо інакше. Якби походження було
визначальним чинником у формуванні здібностей, то тоді діти, покоління за
поколінням, успадковували б професії батьків. Але життя набагато цікавіше,
і не так вже й рідкісні випадки, коли дитина вченого стає скрипалем, а лікаря
– письменником. І пояснюється це оточенням, в якому росте малюк, його
власним досвідом. Вони визначають в майбутньому і здібності, і характер
людини. І якщо син музиканта вибирає ту саму професію, що його батько, то
причина цього насамперед у тому, що виховувався він в атмосфері музики,
що з перших днів появи на світ був занурений у світ чарівних звуків.
Педагоги, музиканти прийшли до думки про те, що задатки до музичної
діяльності (тобто фізіологічні особливості будови організму, наприклад
органу слуху або голосового апарату) є у кожного. Саме вони складають
основу розвитку музичних здібностей. Вважається доведеним, що якщо для
музичного розвитку дитини з самого народження створені необхідні умови,
то це дає значний ефект у формуванні його музикальності.
Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, щоб
бачити, відчувати навколишній світ. Вона дозволила їй чути все різноманіття
існуючих навколо звукових фарб. Прислухаючись до власному голосу,
голосів птахів і тварин, шуму лісу, листя і завивання вітру, люди вчилися
розрізняти інтонацію, висоту, тривалість. З необхідності та вміння слухати і
чути народжувалася Музичність – природою дана людині властивість.
Отже, всі ми від природи музичні. Про це необхідно знати і пам'ятати
кожному дорослому, так як від нього залежить, яким стане в подальшому
його дитина, як він зможе розпорядитися своїм природним даром. Як вже
говорилося, оточення, середовище ростить і живить особистість. Класична
музика в дитинстві – гарний вихователь і надійний друг на все життя.
Одним з яскравих засобів естетичного виховання є музика. Щоб вона
виконала цю важливу функцію, треба розвивати в дитини загальну
музикальність. Які ж основні ознаки загальної музикальності?
Перша ознака музикальності – здатність відчувати характер, настрій
музичного твору, співпереживати почутому, проявляти емоційне ставлення,
розуміти музичний образ.
Музика хвилює маленького слухача, викликає відповідні реакції,
знайомить з життєвими явищами, народжує асоціації. Ритмічне звучання
маршу викликає у нього радість, піднесення, п'єса про захворівшу ляльку
змушує сумувати. Почувши по радіо сумну пісню у виконанні дорослого,
хлопчик сказав: «Дядя про своє горе співає». Значить, дитина відчула настрій
пісні, яка передає душевний стан людини.
Друга ознака музикальності – здатність вслухатися, порівнювати,
оцінювати найбільш яскраві і зрозумілі музичні явища. Це вимагає
елементарної музично-слухової культури, довільної слухової уваги,
спрямованої на ті чи інші засоби виразності. Наприклад, діти зіставляють
найпростіші властивості музичних звуків (високий і низький, темброве
звучання рояля та скрипки і т.д.), розрізняють просту структуру музичного
твору (заспів пісні та приспів, три частини в п'єсі і т.д.), відзначають
виразність контрастних художніх образів (лагідний, протяжний характер
заспіву і енергійний, рухливий – приспіву). Поступово накопичується запас
улюблених творів, які діти з великим бажанням слухають і виконують,
закладаються початкові основи музичного смаку.
Третя ознака музикальності – прояв творчого ставлення до
музики. Слухаючи її, дитина по-своєму уявляє художній образ, передаючи
його в співі, грі, танці. Наприклад, кожен шукає виразні рухи, характерні для
бадьоро крокуючих дітей, рухливих зайчиків і т.д. Знайомі танцювальні рухи
застосовуються в нових комбінаціях і варіантах.
З розвитком загальної музикальності у дітей з’являється емоційне
ставлення до музики, удосконалюється слух, народжується творча уява.
Переживання дітей набувають своєрідної естетичної забарвленості.
