Український дитячий музичний фольклор як засіб розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку

20.Бер.2019
Український дитячий музичний фольклор як засіб розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку

В минулому у вихованні дітей велику роль відігравала народна педагогіка, в якій на одному з перших місць було прищеплення любові до всього прекрасного. З раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Виховання і навчання базувалось на пісенному жанрі дитячого фольклору – утішках, пестушках, забавляннях, колискових, жартівливих піснях, колядках, щедрівках, веснянках, – на якому формувалися естетичні смаки дитини, проходило морально-етичне становлення та розвиток особистості. Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало тільки людської мови. Їм необхідна музика у всіх її проявах. Логічно і структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору передовсім впливає на емоційну сферу дитини. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття дитиною оточуючого світу і самого себе. Приносячи задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дитячий музичний фольклор, як самобутнє культурне явище, і в сьогодення дає малюкам змогу розвивати “закладені самою природою” музичні задатки, розкривати творчий потенціал, проявляти відчуття відповідальності за збереження культурної спадщини свого народу. Справді, український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву спеціальних музичних здібностей (музичного слуху, ладового чуття, відчуття музичного ритму, музичної пам’яті), відтворення їх у дитячій музичній творчості.

Фольклор бере витоки з народних традицій. Він відображає життя народу,його мову, народну мудрість. Через казки, прислів’я, приказки дитина дістає перші уявлення про культуру свого народу. Завдяки різножанровим фольклорним текстам у дітей активно розвивається мовлення, поповнюється словник, виховується повага і любов до рідної мови. Фольклор вчить дитину мислити і фантазувати. Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало лише людської мови. Їм потрібна музика у всіх її проявах.

К. Орф, видатний німецький композитор і педагог, вважав,що в ранньому дитинстві найкраще звертатися до найдавніших мовних форм, які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості дитини. Не можна виховувати особистість на випадковому матеріалі. Під час виконання пісень діти можуть легко ставати творцями найпростішої мелодії, що активізує музичне мислення. Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності.

Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини. Як засіб інтелектуального зростання, український дитячий музичний фольклор має дивовижну здібність розвивати творчий підхід та виховувати творчу фантазію малюків. А музично-творчі завдання, які є активним засобом стимулювання музично-творчої діяльності, найбільш повно розкривають творчі можливості дошкільнят, допомагають дітям самореалізуватись у музичній діяльності.

Варто наголосити, що весь дитячий фольклор, по своїй суті, ігровий, тому, коли йдеться про “дитячий музичний фольклор”, майже завжди розуміється “дитячий музично-ігровий (або пісенно-ігровий) фольклор”. А гра для дитини – це її життя.

Хотілося б сказати кілька слів про Японію. Є оригінальний метод прийому вступних іспитів, запропонований в одному з японських вищих навчальних закладів: кожен абітурієнт має виявити знання трьохсот народних пісень! Викладач починає співати перший куплет, а вступник – наступний. На глибоке переконання академіка І.Зязюна (про це він висловлювався неодноразово на нарадах, конференціях), якби кожен з українців знав хоча б триста з півмільйону існуючих українських пісень від початку до кінця, тоді б ми знали історію нашого народу, наші звичаї і нашу культуру.